Александр Стражный  Авторская литературная страничка

Пресса - 1

    Коллаж.jpg (38659 bytes)

Киевск-вед.jpg (5141 bytes)
 
  "Киевские ведомости" 
ШИЗОФРЕНИЯ ПО-УКРАИНСКИ 
 
                 Анна УДОВИДЧЕНКО

 

Роскур.jpg (5411 bytes)
"Российский курьер" (Вена - Будапешт)
РУССКИЕ СТРАНИЧКИ  
                   Вадим АРИСТОВ
  
 


"Поступ" (Львів) 
ЖРИЦЯ ІНШОЇ ЕРИ ДЛЯ ГЕНІАЛЬНОГО ШИЗОФРЕНИКА 
                                     
Інна Корнелюк
Источник: http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=19983


"Книжник-review"(Киев)  
   ЛЮБОВНА ПІРАМІДА
                          
Тетяна Щербаченко


kr.jpg (3653 bytes)
"Книжник-review"(Киев)  
ТО ВСЕ-ТАКИ ЯК БУДЕМО ЛIКУВАТИСЯ?  

                   Людмила ТАРАН


"Книжник-review"(Киев)  
    ЩО НЕМЕЗІДА СТРАЖНИМ РОКУЄ
                                                
Вікторія Каленюк 


 "Львiвська газета"(Львiв)
        
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ НАТАЛI СНЯДЕНКО 


  "ЧОРНОМОРСЬКА ЗІРКА"
   ПРЕЗЕНТАЦІЯ: "ХРАМ АФРОДІТИ"
                        Л.Колпакова 



Интернет-издательство "СУМНО"
Реінкарнація в самого себе
Рецензія на книгу О.Стражного "Храм Афродіти".
                    Марина Зайдель
Источник: http://sumno.com/content/view/1440/28/


Интернет-издательство "UAtoday.net"
Україні притаманна багатовекторна політика

Источник: http://uatoday.net/rus/news/polit/216717

                                                                                                                                Пресса - продолжение   >>> 

    Киевск-вед.jpg (5141 bytes)  "Киевские ведомости"

    ШИЗОФРЕНИЯ ПО-УКРАИНСКИ

                                                                       
            Анна УДОВИДЧЕНКО

    Психолитератор Александр Стражный выступил в столичном Доме учёных с лекцией о парадоксах украинского менталитета.   

    Оказывается, все украинцы - шизофреники. Не в том смысле, что мы сумасшедшие. Просто у нас мышление нетрадиционное, незашоренное, смекалистое. Помните поговорку: "хитрый как лис"? Это про нас. А ещё у нашего брата глаза четыре, не меньше. Опять же, образно говоря. Дело в том, что мы обладаем завидным стереозрением. Это значит, что наш человек всё умеет: и носки заштопать, и гвоздь забить, и борщ сварить, и песню спеть.
    Не хотите верить всему этому - не верьте. Но так считает один доктор. Зовут его - Александр Стражный, он - психиатр со стажем, нынче заведует отделением нетрадиционной медицины в одной из клиник Венгрии. Обо всех своих ментальных наблюдениях он недавно сам рассказывал на лекции в столичном Доме учёных. И чтобы всем были понятны его "диагнозы", разукрашивал их примерами из личной жизни.       Например, рассказал, что в своей клинике в Будапеште они постоянно меняют уборщиц и секретарш. Знаете, почему? Менталитет вынуждает. Венгры - они, оказывается, всё равно что немцы: выполняют поручения с первого раза и, как говорится, "тютелька в тютельку". А нашим барышням обязательно нужно сто раз напоминать, и всё равно работают спустя рукава... Казалось бы, рассуждал доктор, ну и берите венгерок! И сам же отвечал: не можем - с ними... скучно. Венгерки пришли и работают, а с нашими интересно - и поговорить можно, и посмеяться, и обсудить что-нибудь...  
    Щупленький симпатяга Александр, одетый в весьма демократичные вельветы и меховой свитер, весь вечер продержал зал в состоянии полного кайфа! Мастер ведь на все руки: и про менталитет может рассказать, и про гипноз, и про биоэнергетику, и даже про археологические раскопки. Когда же поклонники вкрай расчувствовались и приступили к "заковыристым" вопросам, доктору пришлось отбиваться, как мушкетёру.
    Но главное - доктор Стражный, как оказалось, страстный собиратель всяких забавных историй, случившихся с ним, с его друзьями, сослуживцами или случайными попутчиками. И он всё это не просто коллекционирует - потом книжки рассказов делает. Вот одну уже выпустил. Называется "Рассказы доктора Шулявского", жанр - "глупости жизни".

            Из "Рассказов доктора Шулявского"

    Знаете, как пробраться за Шенгенский забор без визы и всякой липы? Для этого нужно попасть утром в базарный день в польский городок Згорзелец. Купить там унитаз и с ним налегке отправиться в соседний немецкий городок Герлиц. Такие заграничные вояжи за покупками совершают все местные жители. А пограничникам. и. в голову не придет проверять документы у человека с унитазом!
    Один забавный случай произошел в Польше с другом нашего доктора, киевским журналистом. На последние три злотых друг решил купить книжку Франса Кафки в польском магазине. Подошедшей продавщице наш соотечественник сделал очень конкретный заказ: “Кафку по-русски”. Дама задумалась, но через время принесла кофейник, сахар, сливки и баночку растворимого кофе московского развеса. Пришлось журналисту оставить на столике три злотых. За растворимого Кафку.
    А вот как однажды... Дело было в одном из парков Будапешта. Приглянулась доктору симпатичная барышня с собачкой, а чтобы знакомство лучше ладилось, решил он сначала охмурить пёсика. "Фас! Фас! Фас!" — усердствовал ухажер. Собака — ноль внимания. А дама вдруг покраснела и убежала. Как выяснилось позже, доктор орал в ухо спаниелю смачное немецкое ругательство. Что-то вроде нашего “хер”.
    Похожая каверза со словами случилась и во время лекции о нетрадиционных методах лечения мигрени, которую Стражный читал в Стенфордском университете. Свое выступление доктор закончил так: “Чтобы не болела голова, самое главное, господа — профилактика”. Как потам выяснилось, “профилактикой” в Калифорнии называют презервативы, а доктору следовало бы употребить менее юморное слово — “превенция”.
    Исключительно опираясь на свой горький опыт, . Александр Стражный советует внятно произносить английское “Thank you” (спасибо). И предупреждает, что если брякнуть “Sink you”, получится не очень доброжелательное “Я тебя (собаку) утоплю!”
    Дословно привожу выдержку из письма, присланного Стражному одной его французской читательницей: “Александр! Вы обязательно должны приехать в Париж! Здесь умерло много русских писателей!”

     

    Роскур.jpg (5411 bytes)  "Российский курьер" Вена - Будапешт.                     

    РУССКИЕ СТРАНИЧКИ
           
                        Вадим АРИСТОВ   

... Александр Стражный - из Киева. Он врач-психиатр. В 80-х годах увлекся нетрадиционной медициной, а в 1992-м как один из специалистов этого направления прибыл в Венгрию. Короткое время работал в Будапеште, в центре   русской предпринимательницы Карла Гали, а затем захотел создать свою фирму. В те годы нетрадиционная медицина в Венгрии была в большой моде, и все-таки, по словам Александра, он был наивен. Создать самому фирму — без денег, без знания языка и надежных партнеров — было невозможно. Но не для Александра. Случай свел его с Еленой Кочиш - и они создали частную фирму с медицинским профилем. Саша лечил, а Лена выступала в роли переводчика. За три недели, пока у них для работы было бесплатное помещение в виде квартиры уехавших в отпуск знакомых, Стражный и Кочиш сумели сделать новому делу хорошую рекламу. Фирма расцвела. Она существует и по сей день, правда, Александр теперь работает вне ее. Он пришел к выводу, что нетрадиционная медицина это не альтернатива медицине традиционной, а ее дополнение, и стал работать в местном медицинском центре.
    Сегодня Александр Стражный — один из известных и признанных врачей Венгрии - пациенты приезжают к нему из Германии, Франции, Хорватии, Финляндии и других стран). Это большое достижение, учитывая, что иностранцу в Венгрии получить разрешение работать врачом очень и очень непросто. Да еще в такой сфере, как нетрадиционная медицина. Многие медики в этой стране до сих пор считают это либо шарлатанством, либо, признавая нетрадиционную медицину, ставят под сомнение компетенцию тех, кто ею занимается. Александра Стражного как специалиста нетрадиционной медицины и одновременно врача-психиатра признали. Как до того признали в Стенфордском университете в Америке, где он читал свои лекции.
    Стражный передает секреты нетрадиционной медицины и свой лечебный опыт и с помощью пера. На сегодняшний день он написал по этой теме четыре книги. Первая из них вышла еще в 1991 году в Вильнюсе тиражом 10 тысяч экземпляров. В продажу она так и не поступила — весь тираж был раскуплен пациентами автора. Вторая книга называлась "От иллюзии к реальности" и предназначалась целителям. Как и первая книга, она была издана на русском языке, но появилась в Киеве. Третья книга была опубликована на венгерском и вышла в 1999-м в Будапеште. Четвертая вновь — на русском и вышла в киевском издательстве. Ее название — "Секреты нетрадиционной медицины".
    В год выхода книги "медицинских секретов" Александр Стражный впервые выступил в новом качестве. В качестве писателя-беллетриста. Он опубликовал книжку под названием "Рассказы доктора Шулявского". Это сборник маленьких и смешных рассказов-минуток. "Жанр, в котором написана эта книга, можно назвать так: "Глупости жизни", — говорит в предисловии Стражный. — Я намеренно выудил из своей памяти и из рассказов друзей, сослуживцев, просто случайных попутчиков самые нелепые и дурацкие ситуации. Зачем? Я психотерапевт и, высвечивая на этих страницах то, в чем люди зачастую стесняются при- знаться... хочу сказать: "Жизнь смешна и нелепа, но в том-то и ее соль!"
    По словам Александра Стражного, он начал писать свои рассказы, живя в городе Печ —   областном центре на юге Венгрии. — Дома в Киеве совсем другой ритм жизни, и писать там прозу я не могу, — говорит Александр. — А здесь, в Венгрии, при ее спокойной и размеренной повседневности — совсем другое дело.
   Завершая рассказ о русской Венгрии, можно сказать, что в этой стране, кажется, появился и свой русский писатель...

 

 "Поступ" (Львів) 
ЖРИЦЯ ІНШОЇ ЕРИ ДЛЯ ГЕНІАЛЬНОГО ШИЗОФРЕНИКА 
                      
                                                  Інна Корнелюк

    Генрі, ці реінкарнації Ви самі вигадали й живете в якихось ілюзіях. 
   
Можливо, можливо... Та це моя релігія, а релігію люди самі собі вигадують. І живу я, Оксано, не в ілюзіях, радше у вигаданій мною Дійсності. 
   
Я теж... вигадана Вами дійсність?

    Олександр Стражний. Храм Афродіти: Роман/Перекл. з рос. Б.Жолдака. К.: Факт, 2003. -- 320с.

    Яка прикрість, що ми обмежені у виборі епохи для свого життя і що досі немає портативної машинки часу! Хоча навіть якби хтось і дозволив собі придбати за ціною, скажімо, в половину життя таку фантастичну "техніку" діапазоном часовідкриття в забуті й прийдешні цивілізації, то... такий мрійник, як і всі ми, смертні, все одно приречений на тимчасовість у цьому світі. Проте письменники-фантасти не зупиняються ні перед чим, навіть перед тим, що за деякі фантазії їх можуть зарахувати до легіону шизофреніків. 
   
До речі, не всі шизофреніки володіють сміливістю генія, чи не так? А скільки цікавих шизофреніків нам доводиться бачити впродовж свідомого життя. Та незважаючи на це, навряд чи когось із них ми хоч би на мить запідозрили в геніальності: "Фішка в тому, що тут усі вважають себе геніальними. У глибині душі, звичайно, здогадуючись, ким вони є насправді. І для них важливо, щоби з ними працювали такі ж фуфлові генії. А ти зайве нагадування про їхню інвалідність. Ти і твоя зарплата. Вона і так удвічі вища, аніж в інших. Інваліди, містере О'Брайт, агресивні". 
   
Містер О'Брайт -- американський тележурналіст, автор програми "Геніальні шизофреніки", рейтинг якої настільки високий, що жоден поважний гість цієї програми не соромиться "дозволити собі побути придурком". Тим паче, що для цього не треба бути великим актором -- не треба нічого робити! Просто нехай ваше обличчя випромінює щастя "і всі вам скажуть ідіото!" 
   
Та це ще не найбільша інтрига нового роману Олександра Стражного, бо Стражний не лише письменник, а й лікар-психотерапевт, завідувач відділення нетрадиційної медицини однієї з приватних клінік Угорщини, автор книжок, виданих у різних країнах загальним накладом близько ста тисяч примірників: "Від ілюзії до реальності", "Ep testben ep lelek", "Рассказы доктора Шулявского" та ін. Отже, мабуть, фахівцеві у царині психології дещо легше мотивувати божевільні вчинки своїх героїв. 
   
Повернімося до інтриги. Мова про жрицю храму Афродіти, який був розташований на давньогрецькому о. Березань (заснованому 647 р. до н. е.), що в північному Причорномор'ї. Жриця храму нібито володіла секретом Афродіти. Саме цей секрет якраз і туманив пам'ять з уявою Генрі О'Брайта. Його можна зрозуміти: ну, хто із сучасних жінок не волів би пізнати кохання із богом кохання? Тут є нюанс: жінки -- мріють, чоловіки -- діють. Якщо треба -- дістануться до глибин власної генетичної пам'яті та опиняться в іншій цивілізації на масовій оргії на честь Свята трьох богинь. Знову прикрість: боги обирають, а не їх обирають. Як же, уявіть собі, пощастило О'Брайтові... отримати урок справжнього кохання від жриці тієї загадкової ери, щоправда, в минулому житті. Нічого, це ще не все. 
   
Молода солістка Київського театру опери та балету Оксана Себринка в танці вміла бути богинею, що визнали всі її таємні коханці й "деінде" також. І коли вона вагалася, чи варто-таки нікого не копіювати, не корчити із себе примадонну (натомість бути собою, грати себе -- пристрасну й наївну німфетку, яка спокушає маси), то й тоді надихала закоханого Генрі на купу компліментів: "Ти гетера! Жриця, яких світ не бачив! Легковажна! Безтурботна! Грай так, щоб тебе захотів й останній пі...р! І тоді тебе захоче увесь світ! Техніки тобі вистачить! А щирість цінується вище за техніку! Та, зрештою, знаєш, що таке творчість? 
   
Напевно, натхнення... (На одного генія однієї музи споконвіків було замало Авт.) 
   
Дурниці, творчість це низка невдач. Дерзай! Мучся! Програвай! І тоді рано чи пізно переможеш". 
   
Звичайно, що вона перемогла. Тобто Генрі закохався остаточно. Може, помилково думати, що "відмова від забороненого плоду сама собою не означає райського життя", але відмова від кохання (кому це треба лише проблеми) теж не гарантує, що на тебе більше не нахлине бурхлива піна Афродіти. А ніби спокійно філософствував про одвічні людські слабкості... І остання прикрість. Секрет простий і полягає в тому, що висока любов є вільною. Вона не визнає ні гноблення, ні ревнощів, ні зобов'язань, тому жрицю любові не нашої ери ніхто не зміг посадити в свою клітку, щоб водночас вона літала синьою пташкою. Синю пташку треба мати мужність відпустити, тоді вона (кохана Оксана Себринка) літатиме пліч-о-пліч з Вами, містере О'Брайт. На рівних. 
   
Одне слово, повчальна книжка. Для геніальних шизофреніків зокрема.  http://postup.brama.com/dinamic/i_pub/usual.php?what=19983

 

kr.jpg (3653 bytes)     "Книжник-review"

     ТО ВСЕ-ТАКИ ЯК БУДЕМО ЛIКУВАТИСЯ?

                                  Людмила ТАРАН

    У чиїй дoмашній книгозбірні немає бодай пари книг “про здоровий спосіб життя”? Для більшості — це просто читання. Хоча є й певна кількість відважних i послідовних людей, які живуть і діють, скажімо, “за Малаховим”. Я iм заздрю. Я теж xomiлa б жити здоровою. І довго. Проте надто ледача, щоб любити себе посправжньому. Хоча про всяк випадок призбирую книжки “про здоров'я”. Маю навить окрему папку, куди вкладаю всілякі вupiзки, ceocpiднi шпаргалки з рецептами та порадами... Може, й знадобиться. “Коли припече”, коли злякаюся — i почну щось робити зi своїм нездоров'ям. Рано чи пізно дозріваєш — до болячки, до переосмислення свого способу життя.  
    Книжки Олександра СТРАЖНОГО “Секреты нетрадиционой медицины” та “От иллюзии к реальности” дуже читабельні та дотепні. Недарма ж йому належать “Рассказы доктора Шулявского”: чудовий, зізнаюся, сеанс сміхотерапії (якби ще по-вкраїнськи писано!). Ось і з цими “Секретами” так: ковтаєш сторінки, встромлюеш закладки — i це треба спробувати, й це необхідно... Прийнятні, божеські рецепти: як прочистити кишківник та все внутрішне своє господарство. Це тобі не клізьми з упареної сечі, бр-р-р... Приемно: тебе поважають, дають вибір. Мовляв, ось тобі “християнський стиль лікування” — акупунктура, гомеопатия чи поєднання різних домашнix методів. Подобається й повага автора до колег — це викликае довipy. До книжки додано “Краткий словарь целительского жаргона” й аж чотири розділи додаткової літератури: “Эти книги читать легко и интересно”, “Неужели вы это еще не прочитали?”, “Полезные книги”, “Только для профессионалов”. Езотерика йде в маси! До речі, чому це лікарі-цілителі так не люблять “грамотних” паціентів? Риторичне запитання, чи не так?
    Одне слово, мені подобається здоровий глузд таких книжок. Тішить самолюбство, що мої уявлення про “вроки” i ставлення до них як до психологічної неспроможності людини збігаються iз оцінкою Стражного. Не подобаеться натомість, що Кашпіровського названо в ряду видатних лікарів та цілителів. Може, він i справді був непоганим психотерапевтом, але скільки ж шкоди наробив, втручаючись у психіку наїв- них людей?.. Не знаю також, наскільки доцільно в масовому виданні писати про, скажимо, іридодіагностику чи акупунктуру, про техніку введения голок чи давати опис патологи за райдужкою. Я, приміром, іпохондрик, i як надіагностую собі... або, ще гірше, почну вкручувати толки... Так i до трагедії недалеко. Це ж не торбинки з березовим листям, куди рекомендується встромлювати ноги від ревматизму. Не про кулінарні ж рецепти, зрештою, йдеться! Мати уявлення про метод, його роль i суть — це одне. А інше, коли мені, непосвяченій, так запросто викладається “практична езотерика”, знания для людей морально й фахово підготовлених.
    Щось я прискіплива. Може, ще вчепитися за фразу, на зразок “поедая животных и растений”? Гм... Ось так гарно сказано: “Биоэнергия — это игра. Я играю в то, что занимаюсь биоэнергией, а пациент играет в то, что лечится”. Або: “Чем меньше у тебя денег, тем меньше думай о гонораре”. Чи: “Целительство — это война с бессознательным пациента”. Багато точних спостережень, які, сказати б, за суттю с такою собі міні-деміфологізацію і пацієнта, й цілителя. Іншими словами, ці кижки призвичаюють читача до саморефлекcii. А це завжди корисио. Щоправда, мені здається, що будь-яке цілительство мае починатися передусім із наведения ладу в душевно-духовному господарстві. Недарма ж популярна у певної породи читачів Луїза Хей наполягає на ментальному характері вcix людських болячок. Зцілення — передусім уміння зібрати себе, розрізненого, розкиданого й розсмиктаного, докупи, до одного цілого.
    ...Особисто мені з усіх методов лікування найбільше підходить “українська йога”. Але про нeї варто питати Валерія Шевчука — автора визначення.

  



|"Книжник-review"(Киев)  
ЩО НЕМЕЗІДА СТРАЖНИМ РОКУЄ  http://www.review.kiev.ua/bin/print.cgi?id=532
                                Вікрорія Каленюк 

 


"Книжник-review"(Киев)  
   ЛЮБОВНА ПІРАМІДА
            Тетяна Щербаченко

                                            

 

КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ НАТАЛI СНЯДЕНКО 

 

 

"ЧОРНОМОРСЬКА ЗІРКА"
   ПРЕЗЕНТАЦІЯ: "ХРАМ АФРОДІТИ"
                        Л.Колпакова 

 

       Реінкарнація в самого себе

Роман "Храм Афродіти" лікара-психотерапевта Олександра Стражного з експресивними рожевими платтячками на обкладинці та безголовими бюстами (певно богині кохання) - це маленький екскурс в історію та реінкарнація в самого ж себе. В романі Стражний відкривається справжнім професіоналом (звісно у психологічному аспекті). Маніпулюючи героями, мов ляльковим театром, він примушує читача повірити в таку нісенітницю, як реінкарнацію в минуле за власним бажанням. Хоча дехто і не відмовляється бачити свою "суть" в минулому житті – десь так в році 502 до н.е.

   В "Храмі Афродіти" в подробицях описані причини «дежавю», на чому, власне кажучи, базується весь зміст книги з подальшим розвитком подій - "те, що ми вже робили в минулому, ми робимо й зараз... і навпаки. З майбутнього ми керуємо минулим. А з минулого — сьогоденням". Історія кохання української балерини Оксани та американського телеведучого Генрі відбувається паралельно в двох тілесних іпостасях кожного з них - сьогоднішній Зальцбург та давньогрецький Борисфен. До речі, автор має 26-річний досвід археологічних розкопок на теренах колишніх давньогрецьких колоній, що були на території України, тому неабияк вражає обізнаність та достовірність історичних фактів. Оксана омріяна думками про Велику Європейську сцену, Генрі - секретом зваблення Афродіти... і Оксаною, на перший погляд як тою, яка буде його супутницею в Борисфені. Оксана, будучи жрицею храму Афродіти, в своєму сьогоднішньому втіленні, вміло плете інтриги з усіма, хто будь-яким чином причетний до сцени. Генрі думає, що кохає Оксану, але яке може бути кохання, якщо він досі не відкрив всі таємниці Олімпу та життя богів! Оксана запевняє Генрі, що кохає його, але спить зі всіма - починаючи від  гея хореографа, що вважає її нездарою, закінчуючи прем'єр-міністром Німеччини задля поліпшення ситуації на Батьківщині - відкриття шляху до Євроспільноти. 

   Роман про кохання, історію, дивакуватість людської психіки. І про політику, яку сюди прив'язав Стражний. Він надає уривки газетних статей українських та зарубіжних ЗМІ, що викликає саркастичну посмішку читача, адже роман був написаний ще в травні 2003 року. А ще автор надихає думкою, що іноді за найціннішу знахідку свого життя ми вважаємо те, що має зовсім інше призначення.
                                                                                                          Марина Зайдель
 

                                К началу страницы                                                                          Пресса (продолжение)   >>> 
 
                                 

 

 
Александр Стражный
Авторская литературная страничка

Home   Об авторе   Психотерапия   Краткий обзор изданного   Нетрадиционная медицина  
Игры в болезнь   Менталитет   Рассказы   Храм Афродиты   Притчи   Афоризмы  
 Бестолковый словарь   Сказки   Отзывы читателей Статьи   Интервью   Пресса   TV  
Песни   Видеофильмы   Фотоальбом   Памяти отца   Гостевая книга   E-mail    
Homepage for Europe